Історія
народної вишивки на Україні сягає своїм
корінням у глибину віків .Дані
археологічних розкопок та свідчення мандрівників і
літописців доводять
, що вишивання як вид мистецтва на
Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геродота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені
на Черкащині срібні бляшки з фігурками
чоловіків ,які датуються V iст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу
,а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрівник Хст.н.е. у своїх розповідях про
русів зазначає,
що вони носили вишитий одяг .На жаль
, пам`ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за
останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що елементи
символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами,які
прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту ,
три-пільської культури .
Вишиванням
споконвіку займались жінки ,які з по-коління впокоління передавали найтиповіші,найяскра-віші
зразки орнаменту , кольору , вишивальну техні-ку. Вишивки , передаючи
характерні ознаки місцевос-ті ,різняться між собою орнаментом , технікою вико-
нання та гамою барв .
Протягом
багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивках втрачався ,
але тра-диції використання їх не зникли .За мотивами орна-менти вишивок поділяються
на три групи : геометрич-ні , рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають
елементи символіки стародавніх
вірувань ,культів .
Геометричні орнаменти , наприклад ,
притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфо-логії .Різноманвтні кружальця , трикутники ,
ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали уявлення нашіх предків
про світобудову , тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космоло-
гічних символфів у народі створенна
своя система назв .Це «баранячі ноги» , «кучері», «гребінчики»,
«кривульки» , «сосонка» , «перерва»
тощо.
В
основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі , рослині . Крім
поширеного символу
«дерево життя» , який зображається
стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орна-
ментом популярні стилізовані
зображення Берегині ,
використання таких мотивів , як «виноград»
-символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» - сим-вол кохання тощо .
На
зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а також звірі ,
що позначають три
яруси «дерева життя» . Інколи
вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви , які властиві баченню
візерунка певної особи . Ними можуть
бути заячі та вовчі зуби , волове око , риб`яча луска тощо.
Полтавські
вишивки виконуються хрестиком, плу-таним хрестиком , подвійним прутиком, зубчиками ,
мережкою , ланцюжком тощо .
Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів .Вишивають
переважно білими нитками ,зрідка - червоними та сі-рими , візерунок обводять
чорними або кольоровими смугами .
Вишивкам
Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із стилізованими гронами
винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами .Основні кольо-ри білий ,
коралово-червоний , трапляється жовтий і голубий . Виконується вишивка
хрестиком , знизуван-ням , гладдю .
Для
вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних техніках виконання .
Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком ,часто викорис-
товується вирізування та гаптування.
Кольорова гама вишивок широка, червоне поєднується з
чорним , при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як білі , так і багатокольорові
орнаменти.
Вишивкою
оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги
надавали рушни-
кам - старовинним оберегам дому ,
родини . У давни-ну рушник , вишитий відповідними візерунками-симво-лами , був
неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі
вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали дорогих гостей ,
справляли шлюбні обряди , проводжали в ос-танню путь , прикрашали , образи та
накривали хліб на столі . Крім обрядового значення , рушники мали і чисто
практичне застосування .Відповідно до функ-
цій ,які вони виконували , рушники
мали свої назви.
Наприклад , для втирання обличчя і
рук - утирач, посуду і стола - стирок , для прикрашення образів - покутник ,
для шлюбних церемоній - весільний , для похорон - поховальний , для пов`язування сватів - плечовий тощо . Рушники були своєрідною
освятою по-чатку справи чи її закінчення , так , при зведенні хати рушниками
застелялися підвалини , хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив , на
рушниках опускалась домовина з небіжчиком , рушниками скріп-лювали купівлю-продаж
тощо . Відповідно до призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення
та вишивання . Кольори та орнамент
рушників харак-терні регіональним особливостям , за якими розріз-няються «подільські»
, «поліські» , «київські» , «гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» .
Українська
вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної
людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим
бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу
Немає коментарів:
Дописати коментар